Чужорідні види рослин і тварин на території Приазовського НПП

Відповідно звернення Секретаріату Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі про надання інформації щодо поширення чужорідних видів на території об’єктів ПЗФ науковим відділом Приазовського НПП підготовлена відповідь у вигляді таблиці (додаток).

В зв’язку з тим, що Приазовський НПП існує з лютого 2010 р., науковий відділ ПНПП з вересня 2010 р., на теперішній час відсутні матеріали повної інвентаризації видів рослин і тварин на території парку в результаті спостережень силами співробітників, тому матеріали щодо чужорідних видів підготовлені на основі літературних джерел, обліків науковців інших установ та частково обліків науковців та інспекторів Приазовського національного природного парку.

Додаток

Інформація

щодо поширення чужорідних видів флори і фауни

на території Приазовського національного природного парку

Питання

Відповідь

1.

Які чужорідні види реєструються на території ПЗУ (якщо багато - кількість) і які з них створюють найбільші проблеми (є шкідливими)?

Рослини: На території ПНПП зареєстровано близько 150 видів, занесених (адвентивних) видів рослин, 3 види відносяться до природоохоронних: паролист звичайний, ліндернія простерта, гармала звичайна.

До найбільш шкідливих адвентивнихрослин відносяться: амброзія полинолиста, чертополох колючий, злинка канадська, нетреба звичайна, повитиця Цезаті, лутига дрібноцвіта, лобода вонюча, лобода багатонасінна.

Риби: сонячний окунь, амурський чебачок, піленгас.

Амфібії та плазуни: відсутні чужорідні види.

Птахи: фазан звичайний (Phasianus colchicus L), горлица садова (Streptopelia decaocto), огар (Tadorna ferruginea). Серед птахів відсутні шкідливі.

Ссавці: вивірка, ондатра, собака єнотовидна (найбільш шкідливий вид, переносить сказ, руйнує гдізда та знищує яйця птахів в місцях їх скупчення), норка американська, олень шляхетний, лань.

2.

Назвіть орієнтовну площу чи чисельність найбільш поширених чужорідних видів

Рослини: шкідливі рослини поширені приблизно на 100 га.

Риби: сонячний окунь – представлений в річках Малий та Великий Утлюк, вид багаточисельний; амурський чебачок зустрічається в річках Молочна та Берда, вид малочисельний; піленгас – зустрічається в усіх акваторіях НПП, вид багаточисельний.

3.

Чи вживаються заходи по контролю (викоріненню), попередженню поширення чужорідних видів і які їх результати?

Не вживаються заходи.

4.

Які на Вашу думку основні прогалини для боротьби з поширенням чужорідних видів на природно-заповідних територіях (законодавчі, фінансові, відсутність відомостей про поширення тощо)?

Відсутні реальні дослідження впливу чужеродних видів на популяції аборигенних видів. Не здійснюється моніторинг чисельності видів вселенців. Для забезпечення даних робіт необхідно цільове фінансування.

5.

Чи маєте приклади успішної боротьби з чужорідними видами? Опишіть їх коротко.

Рослини: Регулярні санітарні обкоси територій у генеративній стадії розвитку рослин.

Тварини: Відсутні.

6.

Які види були вселені (висаджені) цілеспрямовано (акліматизовані) і які вони створюють зараз проблеми?

Рослини: На території парку висаджуються культурні рослини, серед яких більшість чужорідних (агрокультури, декоративні, лісосмуги). Відсутні відомості щодо проблем існування чужорідних рослин.

Риби: Цілеспрямовано в водойми регіону був вселений піленгас. У зв’язку з тим, що вид зайняв вільну трофічну нішу (детритну) проблем місцевим видам не створює.

Примітка:

Інтродукований, або чужорідний вид – це некорінний, нехарактерний для даної території вид, який випадково завезений на нове місце в результаті людської діяльності.

Цікаві факти щодо чужорідних видів птахів

Огарь (Tadorna ferruginea) – давній житель Чорноморського і Азовського узбережжя. Його ареал суттєво скоротився в ХIХ ст., тут він гніздився ще на початку ХХ ст., потім майже повністю зник. У кінці ХХ ст. чисельність стабілізувалась і збільшується за рахунок реінтродукції частини птахів з напіввільної репродуктивної популяції заповідника «Асканія-Нова».

Огаря за його рудий окрас оперіння називають червоною качкою. Перелітний птах.

На Україні гніздиться на північному узбережжі Чорного та Азовського морів, у Криму та в східній частині Луганської області. В західних районах та на Дніпрі – залітний птах. Зимує на ставках заповідника «Асканія-Нова», іноді також невеликими групами – на Азовському узбережжі.

На території Приазовського НПП рідкісний гніздовий, пролітний та зрідка зимуючий птах на Молочному лимані та його узбережжях, в долині р.Молочна, а також на Утлюцькому лимані, на ставках біля с.Ботєво.

В місцях гніздування зявляється у другій половині березня. Постійні пари існують кілька років. Іноді гніздиться невеличкими нещільними колоніями. Гнізда влаштовує у квітні у старих норах лисиць, покинутих будівлях, старих копицях соломи, на скелях та кручах.

На території Приазовського НПП періодично гніздиться у верхів’ях Молочного лиману (0-4 пари), на місцях міграційних зупинок чисельність складає від кількох до 16 особин, в останні роки дещо зростає іноді до 40-70 особин (Дядичева, Кошелев, 2006). Кілька пар, вірогідно, нерегулярно гніздяться в районі Утлюцького лиману, Сивашику та ставків біля с. Ботєво.

Природоохоронний статус. Занесений до Червоної книги України (2009) як вразливий вид. Занесений до Європейського переліку видів птахів, що знаходяться під загрозою (ETS, 2004; Birds in Europe, 2004). Знаходиться під охороною Бернської (Додаток 2) та Бонської (Додатки 1, 2) конвенцій, додатково охороняється угодою AEWA.



Горлиця садова (горлица кольчатая –рос.) – починаючи з 1930-років почала розселятися з південно-західної Азії і Балкан по усій Європі, включаючи і Україну, та продовжує розширяти свій ареал. Цей вид полюбляє антропогенні ландшафти. На Балкани і в Туреччину горлицю, імовірно, інтродуціювали, тому що вона знаходилась від особливим заступництвом мусульман. Її бурна еспансія була для орнітологів повною несподіванкою.

На Україні горлиця садова з’явилася в 1941 р., перебравшись з Польщі до західноукраїнського м.Ужгорода. До 1955 р. вона поширилася по всій Україні. Безумовно, люди підгодовували і опікали цих птахів, але в цілому процес розселення йшов природно.

Таким чином, цілеспрямованої інтродукції в Україні не було, розселення йшло природним шляхом, але під впливом людини – в процесі синантропізації і використання антропогенних ландшафтів.

Н.М.Барабоха

Науковий відділ