Home Блог Категории Закон Украины

    Закон Украины

    Индекс материала
    Закон Украины
    Закон Украины
    Все страницы

     

    З А К О Н У К Р А Ї Н И

     

     

     

     

     

     

    Про природно-заповідний фонд України

    { Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 34, ст.502 }

    { Вводиться в дію Постановою ВР N 2457-XII ( 2457-12 ) від 16.06.92, ВВР, 1992, N 34, ст.503 }

    { Із змінами, внесеними згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст. 76 Законами України

    N 3180-XII ( 3180-12 ) від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277

    N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 4, ст. 26

    N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.228

    N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }

    ( Документ взято з сайта BPУ - zakon1.rada.gov.ua )

     

    { У тексті Закону слова "Міністерство охорони навколишнього природного середовища України", "Республіка Крим", "Академія наук України", "Республіканський бюджет Республіки Крим" у всіх відмінках замінено відповідно словами "центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища", "Автономна Республіка Крим", "Національна академія наук України", "бюджет Автономної Республіки Крим" у відповідних відмінках згідно із Законом N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }

    ДЖEРEЛО тексту - http://zakon1.rada.gov.ua

    Цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.

    Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

    У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

    Розділ I

    ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

    Стаття 1. Завдання законодавства України про

    природно-заповідний фонд України

    Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

    Стаття 2. Законодавство України про природно-заповідний фонд

    Відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ), цим Законом та іншими актами законодавства України.

    Стаття 3. Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України

    До природно-заповідного фонду України належать:

    природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

    штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

    Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

    { Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }

    Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

    заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

    пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

    Законодавством Автономної Республіки Крим може бути встановлено додаткові категорії територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

    Стаття 4. Форми власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду

    Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

    { Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }

    Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

    { Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }

    Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, створені до прийняття цього Закону, не підлягають приватизації.

    У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

    Стаття 5. Правові засади функціонування територій та об'єктів природно-заповідного фонду

    Завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: { Абзац перший частини першої статті 5 в редакції Закону N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }

    центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

    органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

    Завдання, особливості природоохоронного режиму пам'яток природи та заповідних урочищ визначаються на основі цього Закону безпосередньо в їх первинних облікових документах.

    Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні парки є юридичними особами.

    { Частина третя статті 5 в редакції Закону N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }

    Ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки місцевого значення та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва відповідно до законодавства України можуть бути визнані юридичними особами.

    Стаття 6. Охорона територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність

    Території та об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади в галузі культури.

    { Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }

    Стаття 7. Землі природно-заповідного фонду

    Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

    Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

    { Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }

    На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

    { Частина третя статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }

    Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

    { Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }

    На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

    Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

    { Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 } { Стаття 7 в редакції Закону N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003 }

    Стаття 8. Основні засоби збереження територій та об'єктів

    природно-заповідного фонду

    Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

    встановлення заповідного режиму;

    організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів;

    проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;

    додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;

    запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

    здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;

    встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів;

    проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;

    проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

    { Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }

    Стаття 9. Види використання територій та об'єктів

    природно-заповідного фонду

    Території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:

    у природоохоронних цілях;

    у науково-дослідних цілях;

    в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

    в освітньо-виховних цілях;

    для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

    Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

    Стаття 9-1. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду

    Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

    Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

    Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

    Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

    Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

    Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

    Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі.

    Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.

    Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може бути анульований органом, що його видав, у разі: різкого погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок природокористування, ліквідації підприємства, установи або організації, яка отримала дозвіл; порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду; втрати чи пошкодження дозволу, що не дає можливості визначити зміст дозволу.

    Здійснення господарської та іншої діяльності за декларативним принципом заборонено.

    Дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду.

    Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржено до центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища або до суду.

    Прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється у місячний строк.

    Заява про оскарження рішення про відмову у видачі дозволу подається до центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища протягом строку, що не перевищує десять днів з дня одержання відповідного рішення. Заява розглядається у десятиденний строк. Про результати розгляду заявник повідомляється у письмовій формі.

    { Закон доповнено статтею 9-1 згідно із Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }

    Стаття 10. Права громадян з питань охорони та використання

    територій та об'єктів природно-заповідного фонду

    Громадяни України з питань охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду мають право на:

    участь в обговоренні проектів законодавчих актів з питань розвитку заповідної справи, формування природно-заповідного фонду;

    участь у розробці та реалізації заходів щодо їх охорони та ефективного використання, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності;

    внесення пропозицій про включення до складу природно-заповідного фонду найбільш цінних природних територій та об'єктів;

    ознайомлення з територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, здійснення інших видів користувань з додержанням встановлених вимог щодо заповідного режиму;

    участь у здійсненні громадського контролю за охороною заповідних територій та об'єктів, внесення пропозицій про притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

    Законодавством України можуть бути визначені й інші права громадян з питань охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

     



    Обновлено (01.03.2011 09:41)