Home

    Главная страница

    Тушкан великий (Тушканчик большой)

    Це нетиповий гризун з великими очима та вухами, довгими задніми кінцівками та хвостом, що має широку китицю. Довжина тіла сягає 25 см, не враховуючи довгого хвоста. Вага тушканчика — до 400 г. Короткий тулуб, видовжені задні кінцівки, довжина яких іноді в 4 рази перевищує довжину передніх. Довгий хвіст відіграє важливу роль при русі: він слугує балансовим засобом, особливо при різких поворотах. Передні кінцівки короткі. Голова у тушканчиків велика, з притупленою мордочкою, вібріси довгі. Забарвлення спини коричневувате або жовтувате.

    До місць поширення цієї тварини можна віднести сухі береги різних водойм, цілинні степові ділянки з невисоким травостоєм, пасовища. Раціон живлення: цибулини рослин, листя і насіння, іноді - комахи. Запасів корму тушкан не робить.

    Веде одиночний спосіб життя. Тварина активна у сутінках та вночі. Має добре пристосовані до темряви очі. Живе в норі, яка веде до гніздової камери. При вході в нору щоденно створює земляну пробку захищаючись від ворогів (лисиці, змії). На зиму залягає у сплячку. Самиця весною народжує 2–8 малят. Статевої зрілості сягає на 2-у році життя. Тривалість життя – до 3 років.

    Господарське значення. Не має.

     

    Природоохоронний статус виду. Входить до європейського червоного списку. Занесений до Червоної книги України, як рідкісний вид.

     

    Поява шакала звичайного на териториї ПНПП

     

    Шакал звичайний (Обыкновенный шакал)Canis aureus (Linnaeus, 1758) (синоніми: собака золотавий, азійський шакал) – представник родини Собачі, ряд Хижаки.

    На території парку зустрічаються тварини з ряду хижих, серед яких є чужерідні (собака єнотоподібний, норка американська та інш.). Таким є і шакал, зустрічі з яким рідко відмічаються за останні роки на території парку та на суміжних територіях.

    Шакал - високорозвинена тварина, яка є виходцем з Азії. Не є корінним жителем нашого степу. Довжина тіла без хвоста досягає 80 см, а висота близько 50 см. Важить 7-10 кг. Хвіст волохатий і здається дуже товстим, він завжди опущений вниз. Шерсть на тілі недовга, жорстка і густа. Забарвлення шакала сірувате з відтінком жовтого. Спина, боки та кінець хвоста чорні. Ззовні схожий на значно зменшеного вовка, але вони конкурують і зустріч вовка з шакалом не обіцяє нічого хорошого останньому. Цікаво, що іноді на черепі шакалів є кістяні нарости, які зверху позначені пасмом довгого волося. Його називають шакаловим рогом.

    Звір майже всеїдний. Годується переважно вночі. Ловить найрізноманітніших дрібних звірів і птахів, а також ящірок, змій, жаб, равликів, комах. Шакал їсть багато плодів і ягід, у тому числі виноград, кавуни, дині, цибулини рослин, коріння дикого цукрового очерету. Шакал розумний і спритний. У високому стрибку він може схопити птаха, який вже здійнявся в повітря. Шакал дуже галасливий. Перед виходом на полювання звір видає гучний крик, що негайно ж підхоплюють всі інші особини, що перебувають поблизу. Селиться в заплавах великих річок, очеретах. Як притулки звичайно використовує різні природні ніші і заглибини, ущелини серед каменів, іноді чужі нори.

    Пари в шакалів утворюються на все життя, і самець бере активну участь в будуванні нори й вихованні виводка. Цуценят зазвичай буває 4-6, зрідка до 8. Самка годує дитинчат молоком 2-3 місяці.

    Тривалість життя - до 12-14 років.

    На територію парку заходить з Каховки і Нижнього Дніпра. Дніпровське урочище, біля р. Солона.

    Поширення на території ПНПП

    Якимівський район, о. Бірючий, с. Давидівка, заплава р.Берди Балки, чагарники, очерети.

    Господарське значення. Мисливський вид.

     

    Природоохоронний статус виду. Не має.


    АДМІНІСТРАЦІЯ ПНПП ПРОСИТЬ ГРОМАДСКІСТЬ, ЕКОЛОГІВ, ВЧЕНИХ ТА СТУДЕНТІВ ПОВІДОМЛЯТИ НАУКОВИЙ ВІДДІЛ ПНПП ПРО ЗУСТРІЧІ, КІЛЬКІСТЬ ОСОБИН ЦЬОГО ВИДУ НА ТЕРИТОРІЇ НПП

     

    Науковці парку в закладах освіти м.Бердянська

    24 листопада в м.Бердянську відбулося дві зустрічі начальника наукового відділу парку Н.М.Барабохи з студентами і учнями міста.

    В Бердянському державному педагогічному університеті відбулися зустрічі з проректором та викладачами кафедри основ здоров’я, фізичної реабілітації та екології, під час яких виявлялись можливі шляхи сумісної співпраці парку і університету науково-дослідного та еколого-просвітницького напрямів. Для студентів і викладачів проведена екобесіда з мультимедійною презентацією "ПЗФ Запорізької області: минуле, сьогодення, майбутнє", яка викликала живий інтерес у слухачів (http://us.bdpu.org/pro-unikalnist-ridnoho-krayu.html).

    Начальник наукового відділу прийняла участь в роботі міського зльоту юних екологів-натуралістів з бесідою-презентацією "Флора і фауна Бердянського району, вивчення та охорона", яка зацікавила як юних натуралістів, так і їх вчителів і керівників гуртків станції юннатів.

     

     

    Про осінні знахідки дельфінів на території Парку

    Морська свиня-пихтун (Phocoena phocoena relicta (Abel, 1905; Цалкин, 1938)), або дельфін-азовка – це підвид морської свині звичайної (Phocoena phocoena (Linnaeus, 1758)), який не тільки є ендемічним, але і єдиним представником китоподібних для Азовського моря.

    Процвітання азовки дуже залежить від стану рибних ресурсів і, перед усім, від хамси, чисельність якої дуже скоротилася. Та чи не найбільший негативний вплив на популяцію дельфінів спричинила інтенсифікація незаконного вилову осетрових риб, яке мало місце наприкінці ХХ ст. Широке застосування капронових сіток з вічком 11-15 см 4-8 м заввишки викликало різке зниження чисельності реліктового підвиду морської свині. Дельфін потрапляє в сіті та гине від асфіксії. У 1985-2000 рр. щороку на Білосарайську, Обитічну, Федотову коси, о. Бірючий та Арабатську стрілку море виносило до 200 трупів дорослих дельфінів. Більшість їх гинуло під час весняної міграції у прибережній смузі шириною від 0.4 до 5.0 км, яка була найбільш насичена риболовецькими знаряддями. Влітку число останніх зменшувалося внаслідок скорочення щільності населення осетрових у прибережних водах і їх високої смертності у сітках при перебуванні у теплій воді. Восени смертність дельфінів зменшувалася, оскільки в цей час вони покидали прибережні райони. Це давало можливість вижити нечисленному молоднякові, що народився в травні-червні. З появою потужних двигунів, досить ефективних навігаційних приладів, дешевих сіток китайського виробництва вилов риби на початку ХХІ ст., незважаючи на законодавчі заборони, став проводитися практично у всій акваторії Азовського моря. Це призвело до майже повного зникнення морської свині.[1].

    Зараз популяцію азовки у межах Парку оцінити важко і всі зустрічі із видом є випадковими візуальними спостереженнями, або знахідками трупів на узбережжі. В період з 2011 до 2016 рік на території ПНПП було зареєстровано 44 особини[2], серед яких є загиблі за різних обставин.

    Восени цього року було відмічено 4 знахідки дельфінів у різних районах Парку:
    11.09, 24.10 та 26.10 – загиблі особини різних вікових групп в районі Федотової коси, та 7.11 в районі Бердянської коси було знайдено на мілині живу тварину.

    Стосовно екземплярів, знайдених 11.09 та 24.10 не можливо вказати остаточну причину загибелі, за відсутності як слідів зіткнення із механізмами, так і характерних для потрапляння до рибацьких сіток ушкоджень плавців та голови. На відміну від останніх, знайдене 26.10 тіло має наявні механічні ушкодження від контакту із рухливими частинами машин плавучих засобів.

    Загалом серед причини загибелі дельфинів за результатами досліджень, що проводились в період з 1999 по 2000 рік біля Керченської протоки, 20% відводилося на летальні випадки пов’язані із асфіксією. Решта азовок гибли як від поганих умов живлення, так і під час сезонних міграцій[3] .

    Висловлюємо щіру подяку Ганні Владовій за своєчасну участь у зборі фактичного матеріалу та запрошуємо небайдужих приєднатися до спостережень за дельфінами і передачі інформації до Приазовського природного парку.

    Використані джерела

    1. Вовк О.А. Приазовський національний природний парк «Основні фактори впливу на чисельність «червонокнижних» видів ссавців на території Приазовського національного природного парку» 2014 г.

    2. Літопис природи Приазовського НПП 2011 - 2016 гг.

    3. Гольдин П. Е.Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского «Морская свинья в южной части азовского моря: находки и антропогенные факторы смертности» 2000г.

     

    М.н.с. В.Ткаченко


    Обновлено (15.11.2016 06:54)

     

    Інтерпретація природи в Україні

    Поняття «інтерпретація» в нашій країні досить нове, проте в США засади інтерпретації використовуються понад півстоліття. Інтерпретація – це комунікативна концепція та методологія викладання інформації широкому колу слухачів у зрозумілій та цікавій формі.

    У місті Київі 3-7 жовтня 2016 року пройшов ряд заходів, що проведені Українським екологічним клубом «Зелена хвиля» у партнерстві з Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління, які були присвячені саме інтрепретації.

    3 жовтня у Креативному просторі HUB 4.0 відбулось засідання у форматі «круглий стіл», на якому виступили експерти з Національної асоціації інтерпретаторів (США) та Лісової агенції США, Центру агро- та екотуристичного розвитку Республіки Білорусь та провідні українські спеціалісти. Результатом засідання стало схвалення створення Української асоціації інтерпретаторів.

    З 4 по 7 жовтня на базі Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка вперше в Україні відбувся тренінг «Організація експлуатації діяльності на територіях установ природно-заповідного фонду за методикою інтерпретації природи» з подальшою сертифікацією. Тренінг здійснювався досвідченими закордонними фахівцями з інтерпретації природних об’єктів: Емілі Джейкобс та Коррі Делабрю. У тренінгу прийняв участь м.н.с. наукового відділу Приазовського НПП Брен О.Г., який успішно склав іспит та захистив власну презентацію, використовуючи різні техніки інтерпретації.

     

    Враховуючи багаті природні ресурси нашого краю та високий рекреаційний потенціал Приазовського національного природного парку можна підсумувати, що інтерпретації природи в Україні бути!