Home

    Главная страница

    Зимовий облік орлана-білохвоста в Азово-Чорноморському регіоні у січні 2017 року

    Взимку 2017 року Українське товариство охорони птахів за участю національного природного парку «Білобережжя Святослава» виступили з ініціативою провести одночасний загальний облік орланів-білохвостів*, що зимують на Азово-Чорноморському узбережжі і у водно-болотних угіддях півдня України. Цей облік був запланований в рамках проекту «Посилення збереження та управління ключовими зимівельними територіями орлана-білохвоста на Кінбурнському півострові, прибережної зони Північно-західної частини Чорного моря», за фінансової підтримки Товариства охорони птахів Королівства Нідерландів. Його головна мета - встановлення чисельності та територіальної динаміки зимуючого орлана-білохвоста на ключовій зимівельній території в Україні. Вже відомо, що приморська мережа об’єктів ПЗФ півдня України, від Дунайського біосферного заповідника на заході до НПП «Меотида» на сході, та прилеглі до них ділянки складають основну частину зимівельної території цього птаха. У зв’язку з цим обліки орлана-білохвоста у цьому регіоні дозволять зробити найбільш  наближену до реальності оцінку зимівельної чисельності і розміщення виду на зимівлі.

    Було вирішено провести ці заходи 30 січня 2017 року за єдиною методикою, на відомих із попередніх зимових спостережень місцях годівлі та ночівлі орланів, з використанням достатньої кількості спостережників та спостережних пунктів. До цієї справи долучилися і наукові співробітники Приазовського національного природного парку та Азово-Чорноморської орнітологічної станції, за участю також інспекторів ПНПП. Було обстежено акваторію та узбережжя Утлюцького, Молочного лиманів і Бердянську косу. В день обліків морози сягали до -18ºС, хоча погода була сонячною, сприятливою для запланованої акції. Не дивно, що більша частина водойм вкрилася кригою, і птахи (лебеді, крижні, мартини) зосередилися біля нечисленних ополонок з відкритою водою. Саме тут, на кризі навколо ополонок біля Атманайської дамби Утлюцького лиману і було обліковано 5 орланів-білохвостів; на інших водоймах ПНПП вони виявилися відсутніми. Результати обліку оперативно передані до координаторів проекту – НПП «Білобережжя Святослава». Після їх опрацювання протягом тижня, узагальнені результати будуть повідомлені всім учасникам цього заходу.

    Ці обліки запропоновано розглядати як важливу складову відзначення міжнародного Дня водно-болотних угідь – 2-лютого. Координатори вважають, що крім цікавих наукових результатів, що послугують справі збереження орлана–білохвоста, буде також з’ясована і доведена готовність об’єктів ПЗФ до самоорганізації в рамках подібних спільних проектів та заходів.

    *Довідка: орлан-білохвіст – найбільший в Україні представник хижих птахів ряду Соколоподібних, занесений у Червону книгу України (2009). Маса тіла досягає до 5,8 кг, а розмах крил 2,093-2,232 м. Дорослий орлан бурий, з чисто-білим хвостом, жовтим дзьобом; голова і шия світліші від спини. Такого вбрання птах остаточно набуває на 5-6-му році життя. Молоді орлани темно-бурі, з чорнувато-бурим хвостом і чорним дзьобом. Орлани гніздяться переважно в басейнах великих річок Дніпра, Дунаю, Сіверського Донця і поблизу великих ставкових господарств. Часто ведуть осілий спосіб життя, але частина птахів кочує в осінньо-зимовий період. За оцінкою Н.М.Гаврилюка (2009; Червона книга України) гніздова чисельність української популяції нині складає до 120 пар, поступово відновлюючись після критичного скорочення у 1960-1970 роках до 20-30 пар. Орлани живляться переважно рибою в період гніздування, а взимку – також водно-болотними птахами, загиблими тваринами. Основні загрози для цього птаха – незаконний відстріл, лісогосподарська діяльність та збіднення кормової бази в місцях гніздування, забруднення водойм.

    Ст.н.с. Приазовського НПП О.А.Дядічева

     

    Обновлено (06.02.2017 07:43)

     

    Профілактика задухи для водних організмів в зимовий період

    Протягом січня 2017 року в  акваторії водойм Азовського басейну, а саме: в дельтах р.Тащенак та р.Малий Утлюк, а також в різних місцях Молочного лиману та на зимувальних ямах зєднувального каналу Азовське море – Молочний лиман  працівниками служби державної охорони Парку (Атманайське, Федотівське та Тубальське природоохоронні науково-дослідні відділення) вирубувались ополонки і встановлювались очеретяні снопи з метою сприяння кращому доступу кисню до води для водних живих ресурсів в умовах повного замерзання поверхні.


     

    2 лютого відзначається Всесвітній день водно-болотних угідь

    Водно-болотні угіддя мають велике екологічне значення як місця перебування двох третин усіх видів тваринного і рослинного світу. З водно-болотними угіддями в першу чергу екологічно пов'язані водоплавні птахи, що потребують захисту, адже велика кількість водно-болотних угідь розташовані на територіях декількох держав і їх деградація та зникнення будуть мати глобальний характер.

    Наприклад, водозбірний басейн Дніпра розташовано на території Росії, Білорусі та України; басейн Дунаю охоплює 14 країн Європи. Негативний вплив на водно-болотні угіддя однієї країни може поширюватися далеко за її межі. Збереження багатьох видів тварин, перш за все мігруючих риб та птахів, потребує скоординованих зусиль багатьох країн.

    У зв’язку з цим 2 лютого 1971 року в м. Рамсар в Ірані була підписана перша глобальна екологічна угода з охорони та збереження природних ресурсів — Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища перебування водоплавних птахів або Рамсарська конвенція.

    Сьогодні мета цієї угоди розширилась на всі аспекти збереження и збалансованого використання водно-болотних екосистем, цінних для збереження біологічного різноманіття та забезпечення існування людини.

    Відповідно до ст. 1 Конвенції: водно-болотні угіддя — райони боліт, фенів, торфовищ або водойм — природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шести метрів. Водно-болотні угіддя – це один із типів ключових екосистем, що виконують важливі екологічні функції: забезпечення суходолу прісною водою, регулювання гідрологічних процесів (поверхневого та підземного стоку), очищення води, регулювання стоку повеневих вод, акумулювання вуглецю, збереження біорізноманіття, а також джерело біомаси як альтернативної енергії.

    Рамсарська конвенція є загальносвітовою платформою для співпраці, забезпечує координацію зусиль багатьох держав щодо збереження та відновлення водно-болотних угідь, створення єдиних методичних підходів до цього, стимулює обмін інформацією та розповсюдження екологічних знань. До цієї угоди вже приєдналося 144 держави, а кількість угідь перевищила 1400 із загальною площею 122 млн. га.

    Україна приєдналась до Рамсарської конвенції 1 грудня 1991 року. Це пов’язано з тим, що ще у 1975 році статус водно-болотних угідь міжнародного значення було надано чотирьом водно-болотним угіддям України (Ягорлицькій, Тендрівській та Каркінітській затоках і Дунайським плавням) загальною площею 211 тис. га.

    В 2002 році з метою реалізації Закону України «Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів» http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_031, постановою Кабінету Міністрів України був затверджений «Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення».

    На території України 37водно-болотних угіддя, офіційно визнаних Рамсарською конвенцією, загальною площею 770 545 гектари.

    На території Запорізької області розташовано 5 водно-болотних угідь міжнародного значення – «Молочний лиман», «Коса Обіточна та затока Обіточна», «Гирло р. Берди, коса Бердянська та затока Бердянська», «Архіпелаг Великі і Малі Кучугури» та «Заплава Сім Маяків». Загальна площа водно-болотних угідь області складає 36014,25 га. В межах територій водно-болотних угідь розташовані території об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. А саме – заказники «Коса Обіточна», «Молочний лиман», «Заплава р. Берда», «Великі та Малі Кучугури», Приазовський національний природний парк, Національний природний парк «Великий луг».

    У відділі з благоустрою та екології виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (72319, м. Мелітополь,   вул. Я. Мудрого, 2, тел. 44-45-54) Приазовський національний природний парк проводить виставку «Водно-болотні угіддя-2017».


     

    Обновлено (31.01.2017 12:05)

     

    Тушкан великий (Тушканчик большой)

    Це нетиповий гризун з великими очима та вухами, довгими задніми кінцівками та хвостом, що має широку китицю. Довжина тіла сягає 25 см, не враховуючи довгого хвоста. Вага тушканчика — до 400 г. Короткий тулуб, видовжені задні кінцівки, довжина яких іноді в 4 рази перевищує довжину передніх. Довгий хвіст відіграє важливу роль при русі: він слугує балансовим засобом, особливо при різких поворотах. Передні кінцівки короткі. Голова у тушканчиків велика, з притупленою мордочкою, вібріси довгі. Забарвлення спини коричневувате або жовтувате.

    До місць поширення цієї тварини можна віднести сухі береги різних водойм, цілинні степові ділянки з невисоким травостоєм, пасовища. Раціон живлення: цибулини рослин, листя і насіння, іноді - комахи. Запасів корму тушкан не робить.

    Веде одиночний спосіб життя. Тварина активна у сутінках та вночі. Має добре пристосовані до темряви очі. Живе в норі, яка веде до гніздової камери. При вході в нору щоденно створює земляну пробку захищаючись від ворогів (лисиці, змії). На зиму залягає у сплячку. Самиця весною народжує 2–8 малят. Статевої зрілості сягає на 2-у році життя. Тривалість життя – до 3 років.

    Господарське значення. Не має.

     

    Природоохоронний статус виду. Входить до європейського червоного списку. Занесений до Червоної книги України, як рідкісний вид.

     

    Поява шакала звичайного на териториї ПНПП

     

    Шакал звичайний (Обыкновенный шакал)Canis aureus (Linnaeus, 1758) (синоніми: собака золотавий, азійський шакал) – представник родини Собачі, ряд Хижаки.

    На території парку зустрічаються тварини з ряду хижих, серед яких є чужерідні (собака єнотоподібний, норка американська та інш.). Таким є і шакал, зустрічі з яким рідко відмічаються за останні роки на території парку та на суміжних територіях.

    Шакал - високорозвинена тварина, яка є виходцем з Азії. Не є корінним жителем нашого степу. Довжина тіла без хвоста досягає 80 см, а висота близько 50 см. Важить 7-10 кг. Хвіст волохатий і здається дуже товстим, він завжди опущений вниз. Шерсть на тілі недовга, жорстка і густа. Забарвлення шакала сірувате з відтінком жовтого. Спина, боки та кінець хвоста чорні. Ззовні схожий на значно зменшеного вовка, але вони конкурують і зустріч вовка з шакалом не обіцяє нічого хорошого останньому. Цікаво, що іноді на черепі шакалів є кістяні нарости, які зверху позначені пасмом довгого волося. Його називають шакаловим рогом.

    Звір майже всеїдний. Годується переважно вночі. Ловить найрізноманітніших дрібних звірів і птахів, а також ящірок, змій, жаб, равликів, комах. Шакал їсть багато плодів і ягід, у тому числі виноград, кавуни, дині, цибулини рослин, коріння дикого цукрового очерету. Шакал розумний і спритний. У високому стрибку він може схопити птаха, який вже здійнявся в повітря. Шакал дуже галасливий. Перед виходом на полювання звір видає гучний крик, що негайно ж підхоплюють всі інші особини, що перебувають поблизу. Селиться в заплавах великих річок, очеретах. Як притулки звичайно використовує різні природні ніші і заглибини, ущелини серед каменів, іноді чужі нори.

    Пари в шакалів утворюються на все життя, і самець бере активну участь в будуванні нори й вихованні виводка. Цуценят зазвичай буває 4-6, зрідка до 8. Самка годує дитинчат молоком 2-3 місяці.

    Тривалість життя - до 12-14 років.

    На територію парку заходить з Каховки і Нижнього Дніпра. Дніпровське урочище, біля р. Солона.

    Поширення на території ПНПП

    Якимівський район, о. Бірючий, с. Давидівка, заплава р.Берди Балки, чагарники, очерети.

    Господарське значення. Мисливський вид.

     

    Природоохоронний статус виду. Не має.


    АДМІНІСТРАЦІЯ ПНПП ПРОСИТЬ ГРОМАДСКІСТЬ, ЕКОЛОГІВ, ВЧЕНИХ ТА СТУДЕНТІВ ПОВІДОМЛЯТИ НАУКОВИЙ ВІДДІЛ ПНПП ПРО ЗУСТРІЧІ, КІЛЬКІСТЬ ОСОБИН ЦЬОГО ВИДУ НА ТЕРИТОРІЇ НПП